Міжнародний день рідної мови - день «підтримки мовного та культурного різноманіття та багатомовності»

Нації вмирають не від інфаркту.
Спочатку їм відбирає мову.
Ліна Костенко

  21 лютого 2020 р. громада етнічних німців України Центру німецької культури «Видерштраль» та ГО «Лейпцизький дім», при підтримці Київського коледжу зв’язку, РНСУ провели Урочистий захід, присвячений Міжнародному дню рідної мови. Це значуще свято для представників 130 національностей, носіїв рідних мов, які проживають на теренах нашої держави. Духовні надбання кожного етносу зберігають і передають із покоління в покоління рідну мову, мудрість, культуру, традиції та обряди.

Не випадково, що ініціатором  цього заходу  стала німецька спільнота, тому що саме керівник ЦНК «Відерштраль». Коваленко Людмила Федорівна очолює Раду представників громадських об’єднань корінних народів, національних меншин України при Міністерстві освіти і науки України, яка дуже велику увагу наділяє саме задоволенню освітніх потреб представників усіх етносів з метою збереження етнічної самобутності, невичерпного розмаїття різних мов і національно – культурних надбань.

З нагоди святкування Міжнародного дня рідної мови викладачі та члени ЦНК «Відерштраль» організували та провесли у Центрах зустрічах етнічних німців, закладах загальної середньої освіти України творчі диспути, мовні конкурси, книжкові виставки, диктанти для тих, хто вивчає і любить німецьку мову тощо.

Про «підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності» було оголошено на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, що проходила 26 жовтня — 17 листопада 1999 року в Парижі.

 22 лютого 2020 року  на Урочистостях, у великій залі Коледжу зв’язку, де знаходиться ГО «Лейпцизький дім», зібралися більше 200 представники усіх національних меншин України. Це свято було організоване для представників 130 національностей, носіїв рідних мов, які проживають на території нашої держави.

У заході взяли участь представники Міністерства культури, молоді і спорту України, Міністерства освіти і науки України,  Київської міської державної адміністрації, науковці НАН України, НАПН України, провідних університетів України, голови та представники громадських організацій національних спільнот України, представники видавництв дитячої літератури, викладачі та студенти.

Міжнародний День рідної мови відносно молоде свято – до календарів усього світу воно ввійшло тільки у 1999 році. І в Україні воно також лише почало писати свою історію, хоча сама проблема української мови на українських землях нараховує кілька століть.

Історія свята, на жаль, має дуже трагічний початок. 21 лютого 1952 року у Бангладеші влада жорстоко придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у Бангладеші став днем полеглих за рідну мову.
Минуло багато років. Аж у жовтні 1999 року на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний День рідної мови як привід для роздумів та зосередження уваги на мовному питанні. Починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначають і в Україні.

 Мови грають найважливішу роль для забезпечення самобутності людини і представників національних меншин і їх мирного співіснування. Вони служать одним із стратегічних факторів прогресу в досягненні сталого розвитку і гармонійних взаємин між глобальними і місцевими умовами. Лише всебічне прийняття багатомовності дасть всім мовам можливість знайти своє місце в світі, охопленому процесами глобалізації.

           Сьогодні в світі існує близько 6000 мов і 43 відсотки з них знаходяться під загрозою зникнення. Також  потрібно враховувати, що тільки кілька сотень мов грають видну роль в системах освіти і в державній сфері, і менш ста мов використовуються в світі цифрових технологіях. Тому ЮНЕСКО прагне підтримувати мову, як ознаку культурної приналежності особи. Окрім того організація вважає що вивчення іноземних мов та багатомовність є ключами до взаєморозуміння та взаємоповаги.

        Щорічне відзначення цього дня використовується для скерування уваги на меншини з менш аніж 10.000 особами, що активно розмовляють рідною мовою. Часто ці мови не передаються наступному поколінню і потрапляють у забуття. Багато мов котрими розмовляють менше 100 осіб не задокументовані.

        Мова є найбільш потужним інструментом збереження і розвитку нашої культурної спадщини в його матеріальних і нематеріальних формах. Будь-яка діяльність по сприянню поширенню рідної мови допоможе не тільки лінгвістичній різноманітності і багатомовності, а й більш повного розуміння мовних і культурних традицій в усьому світі, а також солідарності на основі розуміння, толерантності та діалогу.

З вітальним словом до учасників заходу звернулися Голова Ради національних спільнот України Ашот Аванесян, голова Ради представників громадських об’єднань корінних народів, національних меншин України при Міністерстві освіти і науки України, керівник Центру німецької культури «Widerstrahl» Людмила Коваленко, начальник відділу інформаційно-аналітичної роботи та міжнародного співробітництва з питань національностей Департаменту у справах релігій та національностей Міністерства культури, молоді та спорту України Наталія Ткаченко, головний спеціаліст Відділу з питань  національностей Департаменту культури КМДА (Київської міської державної адміністрації) Володимир Горовий, священик костелу святого Олександра отець Михайло, директор Лейпцизького дому Лариса Комарова, головний спеціаліст відділу організаційної діяльності та соціальних питань головного управління професійної освіти директорату професійної освіти Міністерства освіти і науки України Тетяна Беренда, Голова правління Всеукраїнської асамблеї татар Емір Валєєв, президент Асоціації діячів етнічного мистецтва України, Заслужена артистка України Інеш Кдирова, перший віце-президент Національного конгресу вірмен України Єрванд Данієлян та Голова Союзу підприємців поляків України Володимир Щепаняк, Голова Комітету економістів України Андрій Новак та представники дипломатичного корпусу Республіки Польща.

У своїх вітаннях почесні гості заходу підкреслили вагомий внесок представників національних спільнот у творенні Української держави, єдності української громадянської нації, збереження і примноження її історичної, культурної і духовної спадщини. Багатомовні і багатокультурні суспільства існують завдяки своїм мовам, які передають і зберігають традиційні знання і культури на стійкій основі. Гості акцентували увагу на подальшій активній праці з метою збереження міжнаціональної злагоди в суспільстві, розвитку культурної, мовної, етнічної та релігійної самобутності корінних народів і національних спільнот України.

       Всі присутні висловили одностайність в оцінці ролі української мови як важливого чинника державотворення, консолідації українського суспільства, її обов’язковості як державної для всіх громадян та визначили високою метою вживати необхідних заходів для її вивчення і поширення серед представників етнічних спільнот – громадян України.

         Українська мова належить до слов'янської групи індоєвропейської мовної сім'ї. Українська мова одна з найбільш вокальних і милозвучних мов світу, є однією з найдавніших на нашому континенті і має чимало діалектів.

       Кожні два тижні в світі зникає одна мова, несучи з собою цілу культурну та інтелектуальну спадщину. Зі зникненням все більшої кількості мов, лінгвістичне розмаїття знаходиться під посилюється загрозою.

      40 відсотків населення світу не має можливості отримувати освіту на зрозумілій для них мові. Проте, спостерігається прогрес в області багатомовної освіти на основі рідної мови. Зростає розуміння її важливості, особливо в початкових класах школи, а також міцніє прихильність її розвитку в суспільному житті.

       Багатомовні і багатокультурні суспільства існують завдяки своїм мовам, які передають і зберігають традиційні знання і культури на стійкій основі.   

        Проведення Міжнародного дня  рідної мови довелося на такий час, коли мовне розмаїття все більше опиняється під загрозою. Мова відіграє основну роль в будь-яких видах комунікацій, а саме вона відкриває шлях до зміни і розвитку людського суспільства. Використання - або відмова від використання - тих чи інших мов може відкрити або, навпаки, перегородити дорогу в майбутнє численним представникам суспільства в багатьох частинах світу.

Одночасно зростає усвідомлення того, що мови мають найважливіше значення для розвитку, причому не тільки забезпечуючи культурне розмаїття та міжкультурний діалог, але і сприяючи зміцненню співробітництва та підвищенню якості освіти для всіх, творення інклюзивних товариств знань і збереженню культурної спадщини, мобілізації політичної волі для використання плодів науково-технічного прогресу в інтересах сталого розвитку Держави.

Відповідаючи на питання: «Чому стільки уваги приділяється рідної мови?»  керівник ЦНК « Відерштраль» Людмила Коваленко відзначила, що для неї  знання рідної мови - це прояв справжнього почуття національної гідності, він є великою цінністю. «Моя рідна мова-німецька. Моє перше слово на німецькій мові – мама. З молоком матері воно увійшло в моє серце. Куди б мене життя не закидало, де б я не була, якщо я почую свою рідну мову, я обов'язково звернуся до тієї людини, хто говорить на німецькій мові. Я не соромлюся своєї рідної мови, нею розмовляли мої предки, тому я усі свої сили покладаю на розвиток Центрів німецької культури та вивчення німецької етнічними німцями».

Мова несе неповторне вираження людської творчості у всьому його розмаїтті. Як інструмент комунікації, сприйняття і роздумів, мова описує те, як ми бачимо світ, і відображає зв'язок між минулим, сьогоденням і майбутнім. Рідна мова є унікальною в тому відношенні, який відбиток вона накладає на кожну людину з моменту народження, наділяючи її особливим баченням речей, які ніколи насправді не зникнуть, не дивлячись на те, що згодом людина опановує багатьма мовами.

Особливе місце в лінгвокультурологічній сприйнятті рідної мови, природно грає пісенна та літературна  спадщина. Тому зі сцени великої зали звучали пісні, вірші та танці представників усіх національних спільнот України. На заключення, учасники заходу в знак любові до України заспівали пісню « Україна- це МИ !».

Як ми не мислимо свого життя без Батьківщини, так не уявляємо його без української мови. Це - основа всієї нашої духовної культури, наш безцінний дар. Ми багато чим йому зобов'язані. Він дав нам можливість долучитися до багатої, багатовікової культури народу. З кожним роком, з кожним століттям наша мова вдосконалюється і набуває все більшого світове значення. Вона супроводжує нас все життя