Летняя площадка 2016

Рождество 2016

Федір Андерс PDF Печать E-mail


ДИРИЖАБЛЬ НАЗВАВ “КИЇВ”

Федір Фердинандович Андерс народився в Києві 2 червня 1868 г. у родині робітника заводу “Арсенал”. Навчався в реальному та землемірному училищах. Диплом же Київського політехнічного інституту, в якому певний час  працював,  Андерс отримав лише 1918 року.  Пристрасний аматор авіації, був одним із найактивніших членів Київського товариства повітроплавання. Серед ентузіастів нової на той час справи він користувався повагою не лише як здібний конструктор, але й як автор виданої у 1910 році брошури “Як самому збудувати аероплан”.

Андерс – творець першого в Російській імперії дирижабля м’якої (тобто безкаркасної) конструкції цивільного призначення, якому дав назву міста свого народження – “Київ”. Об’єм оболонки літального апарата становив 890 кубічних метрів, довжина – 35 з половиною метрів, а приводив його в рух двигун “Анзані” потужністю 25 кінських сил з водяним охолодженням. 9 жовтня 1911 року, о 17 годині 15 хвилин, розпочався перший в Росії публічний політ на ньому: від будівлі Купецького зібрання (нині Національна філармонія України) удвох з механіком Андерс (він виконував функції пілота) піднявся на висоту біля 30 метрів і, включивши гребний гвинт, спрямував своє дітище до пам’ятника святому князю Володимиру, потім повернув праворуч і полетів над Подолом. Двадцять хвилин конструктор здійснював різні еволюції над цією часиною міста, описуючи кола, вісімки та ламані лінії, затим підняв апарат на висоту біля 200 метрів і спрямував його в бік Вишгорода. А напередодні, упродовж кількох днів, цей витвір конструкторської думки демонструвався біля Купецького зібрання. Утримуваний на канатах солдатами повітроплавальної роти, у ньому щогодини на висоту 18-20 метрів піднімались по три пасажири. Уже в перший день у такий спосіб на дирижаблі “покатались” більше 20 чоловік. Таких “польотів” (учасниками яких стали майже 200 осіб) було біля 150. 

Завважимо, що апарат був збудований частково на гроші киян, зібрані під час добродійного “аеробалу”, який відбувся 4 січня того ж таки року в Публічній бібліотеці. Авіація ставала “модною”, тож забезпечені міщани охоче жертвували на нову справу. Втім, більшу частину витрат на спорудження цього керованого аеростату взяв на себе все ж таки сам Андерс, який в реалізацію своїх задумів завжди вкладав насамперед власні, зароблені тяжкою працею гроші. До речі, так само власноруч виконував Федір Фердинандович і більшу частину робіт на своїх конструкціях: він мав справді “золоті руки” і великий досвід роботи з усіма матеріалами, які лише використовувалися в повітроплаванні та авіації.У листопаді 1911 року газети повідомляли, що конструктор зайнятий удосконаленням дирижабля – “Анзані” заміняє на 60-сильний німецький двигун “НАГ” та збільшує обсяг оболонки (до 1000 кубометрів, довжина становила 36,5 м, діаметр – 7 м). І найцікавіше: Андерс пропонує, за прикладом німецьких повітроплавців, проєктували на оболонку дирижабля за допомогою “чарівних ліхтарів” оголошення торгових фірм і здійснювати польоти над містом між 19 та 21 годинами. Зимову ж кампанію “Києва” передбачалось розпочати у другій половині грудня і в кожному польоті перевозити 2-3 платних пасажирів.  

Своє існування “Київ” припинив 29 серпня 1912 року. Тоді, пілотований сином конструктора Володимиром, він зі “Спортивного поля” у Києві вилетів  у напрямку Чернігова. Проте наступного дня в 12 верстах від міста Остер апарат згорів (про причини й до сьогодні нічого не відомо, хоча версій не бракує), але пілот залишився живий.   Уже 9 жовтня 1912 року Андерс демонструє модель (в 1/20 натуральної величини) гідродирижабля “Київ-2”, на якому гондола мала форму човна і могла, за необхідності, триматись на воді. Апарат був розрахований на 12 пасажирів. Проте збудувати його не пощастило. Майже рік працює на заводі Цепеліна у Німеччині. 
1921 року радянський уряд, який розглядав можливість налагодити ефективне транспортне сполучення в республіках Середньої Азії на основі повітряних перевезень, доручає конструктору розробити оригінальний проєкт дирижабля жорсткої конструкції на 100 чоловік зі змінним об’ємом. Про результати роботи винахідник зробив доповідь 13 травня 1924 року в Військово-повітряній академії. Незвичним були розміри дирижабля – майже 44  тисячі метрів кубічних. Завдяки оригінальним технічним рішенням система конденсації водяної пари з вихлопних газів двигуна дозволяла збирати воду в спеціальні резервуари і використовувати як додатковий засіб для забезпечення рівноваги дирижабля. У стягнутому вигляді дирижабль набував форму сплюснутого зверху та знизу продовгуватого тіла, яке могло лежати на землі й утримуватись виключно власною вагою (а тому потреби в еллінгу або спеціалізованому укритті не було). Сьогодні цю оригінальну конструкцію велетенського повітряного судна з металу з корисним навантаженням біля 2 тонн не зрідка називають “дирижаблем системи Андерса”.

Проєкт Андерса не був реалізований, хоча у спеціалістів викликав значний інтерес. У рішенні комісії Головповітрофлоту пропонувалось спочатку створити дослідний зразок дирижабля обсягом 5 тисяч кубометрів. Проте у зв’язку зі смертю конструктора будівництво прототипного апарату так і не розпочалось.    Помер Федір Фрідріхович Андерс у Києві 31 травня 1926 року, похований на Байковому кладовищі (стара дільниця 4а). У Києві іменем конструктора було названо вулицю на Чоколівці (тепер тупик без назви). Незважаючи на офіційну ліквідацію назви вулиці, зупинка тролейбусу маршруту № 9 і досі має назву “Вулиця Федора Андерса”. А про його те, що він у 1915-26 роках мешкав за адресою вулиця Богдана Хмельницького, 50, нагадує меморіальна дошка на цьому будинку. В історії повітроплавання Андерс залишився єдиним киянином, який своєму дітищу дав назву рідного міста, а в історії Росії дирижабль “Київ” став першим аеростатом, створеним на приватні кошти і призначеним для перевезення цивільних осіб.