Летняя площадка 2016

Рождество 2016

Шмальгаузен Іван Іванович PDF Печать E-mail

ЙОГО ІМ’Я НОСИТЬ АКАДЕМІЧНИЙ ІНСТИТУТ
1 червня 1884 року в родині видатного ботаніка, члена-кореспондента Петербурзької Академії наук, професора Київського університету святого Володимира Йоганна Теодора (Івана Федоровича) Шмальгавзена сталась небуденна й радісна подія: у цей світ прийшов хлопчик, якого батьки назвали Іваном-Людвіґом. Він був середньою дитиною в сім’ї: брат Емілій-Герман був старшим на чотири роки, через три роки після Івана-Людвіга народилась Луїза-Юлія. Вся родина була євангелічно-лютеранського віросповідання. 1901 року він поступив на природниче відділення фізико-математичного факультету університету святого Володимира, яке закінчив 1906-го. Викладати ж в університеті почав 1906 року як асистент професора Севєрцова. 

Ще за студентських часів науковець розпочав дослідження в царині порівняльної анатомії. У Києві в 1906-12 роках, працюючи в Інституті ембріології та порівняльної анатомії, виконав ряд ґрунтовних досліджень, присвячених розвиткові парних кінцівок хребетних і морфології непарних плавців риб. 
Ці студії дали інформацію для дисертацій: маґістерської, яку він захистив 1913 року, та докторської (“Розвиток кінцівок амфібій та їхнє значення у питанні про походження кінцівок наземних хребетних”), захист якої відбувся у  1915 року.    Упродовж 1913-1918 років Шмальгавзен працював на катедрі зоології Московського університету. 
Наприкінці 1920 року вченого було обрано професором Київського Вищого інституту народної освіти і влітку 1921 року він з Воронежа (в якому упродовж 1918-21 років був професором катедри зоології тамтешнього університету) переїхав до Києва. Викладав курси ембріології, загальної біології та еволюційної теорії, генетики. На початку 1922 р. з ініціятиви Шмальгавзена було скликано міську конференцію зоологів, яка пройшла з великим успіхом і знаменувала собою відновлення наукового життя зоологів Києва. Конференція позитивно вплинула на зміцнення наукової діяльності зоологів Київського ВІНО. У цей час при інституті було створено катедру зоології, що працювала на основі зоологічних лабораторій ліквідованого 1920 року університету. 

1922 року Шмальгавзена обрано дійсним членом (академіком) Всеукраїнської Академії наук. Наукову спадщину дослідника складають близько 150 наукових праць. У київський період (1921-36 роки) він займався питаннями порівняльної ембріології та експериментальної морфології. Особливо цінним є його дослідження закономірностей ембріонального росту. Вивчаючи ембріональний ріст курчати та його окремих органів, вчений встановив загальний закон росту тварин – так званий “закон параболічного росту”, за яким крива росту має вигляд параболи. Дослідник довів, що в процесі індивідуального розвитку швидкість росту спадає обернено пропорційно часу, який минув від початку росту.

Шмальгавзену належать численні праці з еволюційної морфології, вивчення закономірностей росту тварин, встановлення факторів і закономірностей еволюційного процесу. Ряд робіт присвячено історії розвитку та порівняльної анатомії непарних плавників риб і походження кінцівок наземних хребетних. Запропонував свою теорію росту тварин організмів, в основу якої покладено уявлення про зворотні співвідношення між швидкістю росту організму й швидкістю його диференціювання. У ряді досліджень розробив теорію стабілізуючого відбору як істотного чинника еволюції. З 1948 року студіював питання про походження наземних хребетних.
1930 року його призначають першим директором Всеукраїнського науково-дослідного інституту зоології та біології (тепер це – Інститут зоології Національної Академії наук України, який носить ім’я вченого). Очолював його вчений до 1941 року. Одночасно – 1936-1948 роках – був директором Інституту еволюційної морфології Академії наук Радянського Союзу (тепер – Інститут еволюційної морфології та екології тварин імені Севєрцова Російської Академії наук). У 1939-1948 роках у Московському університеті завідував організованою ним кафедрою дарвінізму.
1935 року вченому було присвоєно звання Заслуженого діяча науки Української Соціалістичної Радянської Республіки і того ж року обрано дійсним членом Академії наук Радянського Союзу.   

Після лихої пам’яті серпневої 1948 року сесії Всесоюзної Академії сільськогосподарських наук імені Леніна Шмальгавзена було відсторонено від викладацької діяльності та знято з усіх посад. У 1948-1955 роках він працював старшим  науковим співробітником, у 1955-1963 роках – завідувачем лабораторії ембріології Зоологічного інституту Всесоюзної Академії наук. 
Нині Інститут зоології імені Шмальгавзена є головною установою в Україні і однією з провідних установ Європи з вивчення біорізноманітності тваринного світу; ця наукова установа головує у виконанні проєкту з розробки та ведення кадастру тваринного світу України.У засвіти Іван Іванович (Іван-Людвіґ) відійшов у Москві, на початку жовтня 1963 року.   Президія Національної Академії наук України заснувала премію імені Шмальгавзена.